События в Украине никого не оставили равнодушным.
Руслана,
певица:
«Після ночі, яку ми вчора пережили, я реально вже нічого не боюся. Перш за все вважаю своїм обов’язком вибачитися перед всіма постраждалими студентами за свою відсутність у той драматичний момент з 2.00 до 4.00. Пробачте, що я поїхала з Майдану. Собі ж я цього ніколи не пробачу…
У мене, як і у всіх вас, вкрали вночі наш Майдан… Я почула, як одна жінка сказала: «Жодного синця не маємо права забути. Жодного забою!» Жодного студента ми не можемо кинути напризволяще. Я буду їх захищати. Я хочу бути для них корисною. Вони вийшли і показали своїм страйком приклад для всієї України. Вони щоразу показували, що Майдан живе, і Надія на те, що ми все змінимо в країні, теж живе.
Я прошу всіх: ми не маємо права забути цієї кривавої ночі. Хоча я знаю, що ми маємо вміти все пробачати... Але тим, хто це зробив, — нема прощення! Я не знаю, що в них за серця і чи є вони взагалі...»
Александр ШОВКОВСКИЙ,
вратарь «Динамо» (Киев):
«Я не политик. Но я гражданин!!! И мой гражданский долг заключается в том, чтобы не оставаться безразличным к тому произволу, который позволили себе власть имущие! Я имею право на свое мнение! И никто — никто!!! — не вправе закрывать мне рот! Я — один из народа! А значит, я и есть народ!»
Виталий ПОРТНИКОВ,
публицист:
«Самая страшная ночь в новейшей истории Украины — ночь, когда били детей, когда мирные люди спасались от озверевших погромщиков в форме за монастырскими стенами. Украина вмиг переместилась в средневековье, когда киевляне искали за монастырскими стенами спасения от пришедших в город степных захватчиков».
Маша ЕФРОСИНИНА,
телеведущая:
«Нельзя! Нельзя! Нельзя бить людей! Вы — животные, бездушные исполнители зверских приказов! Вам их отдали, но никто не давал вам права лишать нас возможности отстаивать нашу гражданскую позицию! Надеюсь, у вас есть дети! И они будут вас стыдиться!»
Сашко ПОЛОЖИНСКИЙ,
солист группы «Тартак»:
«Якщо хтось не може всидіти вдома, але на Майдан з якихось міркувань не хоче, — агітуйте: людей у вагонах метро чи в інших людних місцях, водіїв на перехрестях. Не ходіть поодинці, а створюйте агітаційні групи, достатньо міцні, щоб вас не побили якісь «казли». Закликайте не до масових заворушень, а до організованого спротиву. Тим, хто думає про захист і обладунки, але не має спеціальних, нагадую про варіант «скотч+глянцевий журнал»: на голову — дві шапки, між якими натрамбовано зіжмакані газети. Хто має друзів чи родичів у війську та МНС, зверніться до них з проханням захищати народ».
Андрей КУРКОВ,
писатель:
«Михайловский собор мог бы повторить судьбу Десятинной церкви, если бы орды с дубинками в руках было больше, чем нормальных безоружных людей. Однако виктор дубинкин вполне может повторить судьбу николая палкина… Пока украинцы выстраивали живую цепь до границы с Польшей, украинский «Беркут» выстроил две мертвые цепи до Кремля и Минска и дубинками защитил недостроенную «йолку» от проевропейски настроенных «йолкофобов»…
Ирен РОЗДОБУДЬКО,
писательница:
«Люди знову отримали шанс зустрітися на МАЙДАНАХ і подивитися одне одному в очі. Навмисно не кажу про щось БІЛЬШЕ і ВАГОМІШЕ — воно все одно відбудеться в будь-якому разі й за будь-яких обставин. Очевидною є чергова агонія влади («чергова» — бо їх може бути ще кілька, адже така велетенська гідра конвульсуватиме довго: надто вона велика, впевнена в своїй безкарності і хвацька до життя). Але кінець її зовсім близько. Варто їй подякувати, що своїми недбалими «іграми престолів» знову об‘єднує країну».
Святослав ВАКАРЧУК,
солист группы «Океан Эльзы»:
«Вибачте за емоції! Пишу цей лист, стримуючи сльози! Я звертаюся зараз в першу чергу до жителів Сходу і Півдня України!
Ви дуже близькі та рідні мені люди. Я люблю вас так само, як і жителів мого рідного Львова! Я з вдячністю згадую концерти в Донецьку, Харкові, Дніпрі, Одесі та інших містах, вашу божевільну підтримку на них. Я пам’ятаю про неї завжди! І повірте, я хотів би завжди звертатися до вас піснями про кохання і ніколи не говорити політичними гаслами.
Я, як і багато хто в цій країні, втомився від політики. При цьому я завжди з повагою приймаю ваші політичні погляди, навіть якщо вони не збігаються з моїми. Але те, що сталося сьогодні вночі в Києві на Майдані, — це не політика! Це — середньовіччя! Це жах! Для всіх! І на Сході і на Заході! Без винятку! Забудьте про протистояння! Не дайте їм нас розсварити! Про це мовчати не можна! Будьте Людьми з великої літери! Не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!!!»
Journal information